Головний секрет бальзамування тіл розкрили археологи

Під час розкопок у Саккарі археологи виявили справжню майстерню муміфікації. У ній були виявлені запечатані глеки із сумішшю для бальзамування.

Для стародавніх єгиптян муміфікація була багато в чому духовним процесом, наповненим глибоким змістом. Їхні тексти показують, що для підготовки померлого до потойбіччя потрібно 70 днів, під час яких виконувались ритуали і вимовлялися заклинання. Але крім свого сакрального значення, муміфікація повинна була зберегти тіло покійного, для чого були потрібні пізнання в хімії та специфічні речовини.

Відомо, що в Стародавньому Єгипті тіла померлих занурювали в солону речовину під назвою натрон, а потім обробляли липкими, жирними сумішами, які зупиняли розкладання.

Але що входило до складу цих сумішей, донедавна було загадкою. «Текстових свідчень майже немає, — каже Філіп Стокхаммер, археолог із Мюнхенського університету Людвіга-Максіміліана. — Ми не знали, як виготовляли речовини для бальзамування, як їх застосовували та як це взагалі працювало».

Все змінилося після дослідження Стокхаммера та його колег. Вчені проаналізували вміст знайдених у Саккарі ємностей із бальзамом для муміфікації.

Вони були знайдені у 2016 році нині покійним археологом із Тюбінгенського університету Рамаданом Хусейном. Глечики витягли з підземної камери, в якій вони перебували, і відправили для подальшого аналізу.

Останній наважилися зробити не одразу, бо вчені боялися пошкодити судини. Але, використавши стоматологічну бормашину, їм вдалося витягти зразки вмісту. Останні потім проаналізували за допомогою газової хроматографії-мас-спектрометрії.

Аналіз виявив сліди тваринних жирів, бджолиного воску, рослинних олій та смол, а також бітуму.

Деякі з речовин навіть вдалося ідентифікувати відразу — завдяки етикеткам, що збереглися на глечиках. Так дослідники дізналися, що сефет, який часто згадується у священних текстах, був сумішшю смоли кипарису або ялівцю і тваринного жиру.

Як виявилося, до складу бальзаму входили екзотичні інгредієнти, у тому числі даммар та елемі – смоли, отримані з твердої деревини, що росте в тропічних лісах Південно-Східної Азії за тисячі кілометрів від стародавнього Єгипту. Кедр та фісташки були привезені із Середземномор’я, а ще кілька інгредієнтів – із Мертвого моря.

“Майже все, що потрібно бальзамувальникам, привозили до Єгипту з-за кордону, — каже Стокхаммер. — А для муміфікації та бальзамування потрібно багато речовини, навіть якщо бальзамувати лише кілька тисяч високопосадовців на рік”».

Вчений вважає, що традиція бальзамування призвела до того, що єгиптяни подорожували світом, налагоджували торгівлю та дипломатичні відносини з іншими країнами.